* * *
О, Боже! Полюбил я эту жизнь,
В которую ты ввел меня однажды,
Не ухожу я от подлунной жажды,
Сны светлые пока не разбрелись.
Влюбиться не могу я в грустный цвет,
Хотя он непременно главным будет.
Мы люди, мы листва, пылинки буден,
Росинки мы. Другой дороги нет.
КРЕПОСТИ
Человек до сих пор строит крепости,
Чтоб себя оградить от врага;
И не видит в этом нелепости,
Потому как жизнь дорога.
Крепость — крупных банкнотов пачка,
Положил в банк, и все дела!
Легковушка — железная тачка,
Сел, завел, и лети, как стрела.
Крепость — лишняя пара ботинок,
Крепость — лишний мешок муки...
Скажешь: «Скучно! Какая рутина!
Если сможешь, возьми, запрети!»
Не возьму, и не в этом досада,
И ухмылкой стрелять не спеши,
Просто, крепости строить надо,
Как для тела, так для души,
Не скрутило чтоб нас однобочие.
Вот и думай щеку подперев.
Очень много бед наворочает
Наше тулово ожирев.
* * *
Казалось — обрету, успею,
Преодолею, соберу, —
О, как наивна ты, неспелость,
В людском пронзительном бору.
Ограда здесь, и здесь ограда —
Приемлю их величину.
Теперь уже спешить не надо,
И мне известно почему.
* * *
Подслащенные пилюли...
В этой жизни как без них?
Всем нам нужен дождь в июле,
А октябрь — на сырость лих.
Скрашен алым шлейфом вечер —
Запада закатный стяг.
Чистым сахаром не лечат,
Что горчит, то подсластят.
* * *
Вчера ветер рвал поводья,
Шел курсом к прямой беде;
А посмотри, что сегодня:
Ни рябинки на воде,
Солнце асфальт нагревает,
Полная благодать.
И с нами такое бывает —
Устроены так, видать.
* * *
Все гораздо проще и обыденней:
Без друзей живу и без врагов;
Бороду и голову мне выбелил
Незаметный ход моих часов.
Уступал я сытости и слабости,
Отдавал им много ценных лет.
Видно в жизни так: где бой, там слава,
Где покой, там серый будний цвет.
* * *
Замков непреступных не бывает —
Рушатся от ядер, от огня;
Иногда их просто забирают
С помощью троянского коня.
Если не троянский конь — подкопом,
Не подкоп — свое возьмет измор,
А измор любую силу слопает —
У него терпение, не задор.
А лежать и в зной, и непогоду
На печи, как сноп, и все дела, —
Не возьмешь не только крепость сходу,
Но и ломоть хлеба со стола.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
