Я долго искала, в чём смысл этой жизни,
Я смерти боялась, хотела любви…
И вот, наконец, пред Тобою осталась…
К Тебе одному мои годы вели.
Отец! Грешный мир так нелепо устроен, -
В нём тяжко, и душно, и горестно жить!..
А Ты говоришь мне, что Жизнь бесконечна,
И Чашу Любви меня просишь испить.
И я, словно путник в пустыне усталый,
Дрожащей рукой эту Чашу возьму…
Я верю Тебе… А уж это не мало.
Я верю Тебе. Не пойму почему…
Отец, не вини нас, что мы заблудились, -
Так труден прозренья извилистый путь.
И тёмные силы коварно стремятся
Нам помешать снова счастье вернуть.
Но мы придём в отчий дом непременно,
Ты из него выйдешь блудных встречать…
И вдруг вздохнёт облегчённо вселенная, -
Как долго ждущая старая мать...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
